понеділок, 23 квітня 2018 р.

Із когорти Українських державників


Я живу у Полтаві на старовинній вулиці, що колись носила назву «Загородня», потім «Артема», революціонера і більшовика. А зараз – це вулиця Симона Петлюри. Чому саме Петлюри? А він жив саме тут, а мій будинок стоїть навпроти того місця, де жив майбутній Отаман УНР. Нас з його часом розділяє століття. Це багато чи мало? Мабуть багато. Час дозволяє глянути на події під іншим кутом….

На фотографії: приємний чоловік, високе чоло, уперте підборіддя, і дуже втомлені очі. Якій він був? Розумний (хоч освіти повної і не мав); мав легке перо (був журналістом); чудово співав (тенор, хист до співу успадкував від матері); носив військовий френч (хоча в армії і не служив). За ним пішла значна частина українців, значить зумів запалити людей, йому повірили. Я багато читала, що змогла дістати, про Симона Васильовича Петлюру.
Такий епізод. Штурмують  «Арсенал». Взяли. На території були робітники, жінки, діти. Дехто з командирів УНР поставив навпроти людей кулемети…. Отаман став поряд з людьми і заборонив розстріл! Ніколи не був жорстоким, а це немало, зважаючи на часи громадянської війни. Любив Полтаву, свою малу батьківщину, а лежить зараз на кладовище Мон-Парнас, у далекому Парижі. Колись у своєму щоденнику писав, що не вистачає йому цвіту вишень….
Німецький письменник XIX сторіччя Вільгельм Швебель писав «Переможці і переможені дістають із історії різні уроки». А щоб на це відповів Симон Петлюра?

Немає коментарів:

Дописати коментар